Шуман Соната для фортепіано № 2 соль мінор, ор. 22

Роберт Шуман написав свою Фортепіанну сонату № 2 соль мінор, ор. 22, з 1831 по 1838 рік. Це була його третя і остання повнометражна спроба в цьому жанрі, інші його сонати були ні. 1, ор. 11, та ні. 3, ор. 14. (яка була опублікована після сонати № 1, але написана раніше). Щоб додати цю плутанину, сонати № 3 і покинутий ескіз для № 4 розділіть тональність фа мінор. Серед його сонат дуже часто виконується та записується друга. Завдяки великій різноманітності та високим віртуозним вимогам, він подобається як глядачам, так і виконавцям. Сам Шуман стверджував, що «нескінченно чекає другу сонату», проте кілька разів переробляв її. На прохання Клари Шуман оригінальний фінал, позначений як Presto passionato, було замінено на менш складну частину.